25-ий день народження цьогоріч святкує «Ukrainian Fashion Week» — перший на теренах Східної Європи тиждень моди. Незважаючи на повномасштабне вторгнення, 51-ий сезон «Українського Тижня Моди» все ж таки відбувся. Колекції українських дизайнерів демонструвались на світових подіумах у рамках «Тижнів Моди» Європи й США.
Які тенденції лідирували у колекціях наших дизайнерів та які наративи вони поширювали через зрозумілу без перекладача мову — моду?
BEVZA
Нью-Йорк. Шафки із свіжовипеченим хлібом на подіумі. Хвилина мовчання. Так розпочався показ бренду «BEVZA». Його засновниця, Світлана Бевза, чудово поєднала мінімалізм з українськими культурними кодами.

Згадала дизайнерка не лише історичне минуле, наприклад, чуби козаків в якості зачісок моделей, гуцульський кептар (переосмислений) або традиційне вʼязане мереживо (яке стало частим гостем колекцій український дизайнерів).
У одязі показані й сучасні віяння, які, на жаль, не викликають позитивних асоціацій. На подіумі з’явились бронежилети, що перетворились у кроп-топи та сукні. Один з body armour, виготовлений чи то зі сталі, чи то з пластику, — схожий на невеликий панцир. Кріпиться цей фешн-бронежилет так, що спина залишається голою. У бренді кажуть, що це — візуальна метафора, яка описує українську жінку: ніжна й тендітна, і коли потрібно, виявляє силу духу, демонструючи власну броню.

Проявив бренд і sustainable підхід, що не може не тішити: з залишків тканини вручну сплели коси, які згодом стали бахромою суконь або клатчів.

LITKOVSKA
Париж, сад Тюїльрі. Веснянка, виконана наживо київською фольк-групою. Перед початком показу дизайнерка бренду, Лілія Літковська, заявила: «Нашу весну — не вкрасти». Така атмосфера не може не налаштувати на возвеличений настрій.
Цього сезону до звичної монохромної палітри Літковська додала деталі, натхненні українськими обрядовими піснями — веснянками. Під їх впливом повсякденний одяг став візуалізацією готовності здерти з себе страх, що окупував нас взимку, і зробити крок в нове життя, повне світла. І тут я не перебільшую. Завдяки органічному поєднанню вже звичних для бренду фішок (костюми, денім, гра з обʼємами й фактурами) з етно-елементами Лілії Літковські вдалось зробити вишукані речі, наприклад, прикрашені традиційною вишивкою шарф й оверсайз-туніка.

Дань історії також віддає балаклава з мережива, незвичний аксесуар, схожий на головний убір, який носила княгиня Ольга. Таке обігрування модного тренду дивує й водночас приємно вражає.

Особливою річчю, що торкнула мене найбільше, стала сукня з білого шифону, на плечах якої вишита молитва українського націоналіста. Автор твору невідомий. Відомо лише, що приблизна дата створення — 1930ті роки. Молитва була написана кровʼю на стінах камери, де перебував вʼязень. Осмілюсь прирівняти цю сукню до сакральної речі, порівнявши з вишиванкою. Бо молитва, як і вишивана сорочка, повна символів, що висловлені не орнаментами, а словами. Але від цього річ ще більше торкає.

У фіналі показу Лілія Літковська під акомпанемент оплесків зʼявилась на імпровізованому подіумі з прапором України у руках й сльозами на очах. And i can totally feel her.
GASANOVA
Кінь. Біло-чорна кольорова палітра. Коси й сяйво.

Так у Нью-Йорку представив себе «GASANOVA» — український бренду одягу для святкових подій. Показ відбувався у діджитал-форматі. Команда презентувала відео-роботу, головною героїнею якої є українка у сяючій сукні бренду. Вона сидить на коні — символі багатства й могутності. Це все було у контрастному світлі. Такий прийом дизайнерка бренду, Ельвіра Гасанова, пояснила так: «Навіть проходячи крізь темряву, ми все одно рухаємося до нашого наступного великого свята — свята свободи».

Фішка бренду - блискітки на одязі. У цій колекції діаманти викладені у формі українських орнаментів. Таке обігрування етномотивів зараз не поодиноке: схожим способом прикрасив одяг Костя Омеля у дропі «Етно». Щоправда, робив він це лише на вінтажних сорочках, тоді як у «GASANOVA» сяюча вишивка зустрічається і на жакетах, і на сукнях різних довжин.

Головним символом колекції стала наша традиційна зачіска — коса. Зʼявляється вона здебільшого в якості аксесуару: то обрамляє пояс сукні, то прикрашає шию, символізує родинний зв’язок, цінність сестринства та єдності.
Підсумуємо. Зараз ми спостерігаємо неймовірний підйом. Він прослідковується і в масштабності (нас з радістю приймають й презентують інші країни, на рівні з давновідомими брендами), і в сенсовості.
Чи не вперше за всю історію української моди (а вона на теренах сучасної України не така довга, як хотілось би) дизайнери інтегрували у свою колекцію наративи, що працюють як прямі посилання або в якості алюзії на культурне життя України. І це чудово, бо:
1) своїми роботами дизайнери привертають увагу до нашої держави. Загугливши тему, повʼязану з Україною, після показу, іноземці дізнаються, що таке полк «Азов» і те, що вишиванка у нас зʼявилась в часи Трипілля. А отже, історія України, котра в уяві іноземців є «молодшою сестрою великого брата без роду та племені», — набагато глибша, ніж вони уявляли.
2) Ми повертаємось до власних основ. Вивчаємо себе. Рефлексуємо. Вражаємось. Плачемо. Захоплюємось. Цього сезону культурний базис став опорою для створення нашого сьогодні та, сподіваюсь, і нашого завтра. Воно буде світлим і повним надій. І обовʼязково модним :)